У нинішніх реаліях незважаючи на величезний соціальний і культурний прогрес, проблема дискримінації залишається одним із викликів, з якими стикається суспільство в усьому світі. Незалежно від того чи це відмінності в статі, сексуальній орієнтації, віці, інвалідності чи інших характеристиках, ця проблема стосується всіх нас. Деякі люди відчувають це безпосередньо, але багато з нас можуть бути жертвами дискримінації, навіть не усвідомлюючи цього.
Ми розпізнаємо ситуацію, коли хтось прямо нас ображає, вживає образливі слова та ставить під сумнів нашу гідність через наше походження чи колір шкіри. Фізичні чи словесні напади з явним расовим чи релігійним підґрунтям легко помітні. Однак існує також тонка форма дискримінації, яка легко залишається непоміченою, іноді навіть самим кривдником, оскільки він діє несвідомо.
Дискримінація «ненавмисно»?
На жаль так, і це набагато складніше, тому що часто важко помітити та виявити як кривдника, так і жертву. Є також так звана прихована дискримінація, яка відноситься до ситуацій, коли люди несвідомо приймають рішення або використовують методи, які призводять до несправедливого ставлення до певних груп людей. Це явище часто є результатом прихованих упереджень, стереотипів або глибоко вкорінених моделей мислення, які впливають на рішення. У результаті навіть коли всі думають, що діють чесно, ці непомітні впливи можуть призвести до нерівного ставлення до різних соціальних груп. Виявлення та розуміння цих механізмів має вирішальне значення в боротьбі з прихованою дискримінацією.
Деякі речі працювали б краще! Якби ми їх виявили…
Наші переконання, погляди та поведінка значною мірою формуються механізмами, що діють у сфері підсвідомості. Ілюстрацією цього може бути ситуація, в якій хтось росте в середовищі, де існує загальна думка, що люди певного походження менш розумні, схильні до зловживання алкоголем або схильні до конфліктів. Ці переконання, отримані з навколишнього середовища, стають частиною нашої особистості та несвідомо впливають на наші судження та уподобання. Це, у свою чергу, може породжувати нерівне ставлення в міжособистісних стосунках і впливати на рішення щодо співпраці – абсолютно несвідомо. В результаті можна проявляти зневажливе ставлення, уникати співпраці з представниками «цієї групи» і навіть сприяти збереженню несправедливих соціальних структур.
Якщо ви хочете змінити світ, почніть із себе
Gandhi вважав, що якщо ми хочемо бачити, як світ навколо нас змінюється, ми повинні почати з себе: «Ви повинні бути тією зміною, яку хочете бачити у світі». Першим кроком до змін є усвідомлення власних упереджень і непомітних форм дискримінації. Варто поставити собі запитання про власні переконання та ставлення до відмінностей, до яких ми звикли.
Ось кілька запитань, які можуть допомогти вам подумати про своє ставлення до різноманітності та перевірити, чи існує несвідома дискримінація інших рас, сексуальної орієнтації чи релігії:
- Чи суджу я про людей за їхнім зовнішнім виглядом, а не за характером, навичками чи цінностями?
- Які мої перші асоціації та реакції, коли я зустрічаю людину іншої раси, сексуальної орієнтації чи релігії? Ці реакції ґрунтуються на фактах чи стереотипах?
- Які мої щоденні мовні звички? Чи використовую я слова чи фрази, які можуть бути образливими чи дискримінаційними щодо інших груп? Наприклад: «це по-гейськи», «психічно хворий», «типово для жінок», «типово для цієї культури».
- Чи відрізняються кола моїх друзів з точки зору культури, раси, сексуальної орієнтації чи релігії?
Коли ми розглядаємо своє ставлення, давайте поміркуємо, чи були ми упереджені припускаючи, що ми кращі або розумніші за інших. Чи можливо, що ми потрапили в пастку помилкових узагальнень і об’єднання всіх докупи на основі негативного досвіду з одним представником певної групи?
Хіба ми іноді не замикаємося у своїх переконаннях, люто стверджуючи, що ми абсолютно праві, як у відомій цитаті з фільму Марека Котерського «День психа»: «Моє право більш моє, ніж твоє. Моє право найкраще».
У дусі прагнення до порозуміння, яке є основою протидії дискримінації, важливо, попри власні переконання, зосереджуватися на тому, що нас об’єднує, а не на тому, що роз’єднує.
Чи можна досягти єдності, поділившись?
Коли суспільство поділяється на групи, це створює живильне середовище для упереджень. Таке мислення часто призводить до того, що власну групу вважають кращою чи гіршою. Наприклад, коли ми ідентифікуємо себе переважно як підгрупи: жінок, норвежців, мусульман або гомосексуалістів, а не просто як людей, ми можемо несвідомо віддавати перевагу цьому над іншими.
Ми, перш за все, люди, і це найбільша група, до якої всі ми належимо. Тому зосереджуємося на тому, що нас об’єднує в цій спільній спорідненості, а не на тому, що нас відрізняє і зрештою роз’єднує. Спільна спадщина є пріоритетом, який вимагає більшої обізнаності, освіти та відкритого діалогу. Коли ми відмовляємося дивитися на себе крізь призму підгруп і вирішуємо об’єднати зусилля, працюючи під спільним прапором бути людьми – що стосується всіх нас, результатом буде не лише відсутність дискримінації, а й створення більш гармонізованого суспільства. Саме спільне надбання людства має стати рушійною силою для спільної роботи над створенням світу, заснованого на таких цінностях, як рівність, справедливість і взаємна повага.
Світ, де основним і беззаперечним правом кожної людини є право жити гідно. На практиці це означає, що люди співіснують, поважаючи кожне життя, забезпечуючи безпеку та мир, усуваючи всі форми страждання та загрози кожному існуванню.
Індивідуальне відображення, колективна дія
Ініціювання змін починається з особистого обдумування власних поглядів і переконань. Важливо пам’ятати, що кожна людина є цінною та заслуговує на повагу, незалежно від різниці в досвіді, навичках чи походженні.
Стаття створена в рамках проекту Bufdir: «Протидія расизму, дискримінації та мові ворожнечі 2023»