Все працює в обидві сторони, включаючи повагу і толерантність.
Те саме стосується і інтеграції.
Іслам родом з Чечні. Переїхав до Норвегії у 2006 році, коли йому було 9 років. «Моє дитинство розпочалось з того моменту, як я приїхав сюди» – розповідає молодий усміхнений чоловік.
Моє ім’я Іслам і я хочу розказати свою історію.
Іслам, розкажи нам свою історію.
Я родом з Чечні. Коли мені було 9 років вона було зруйнована війною. Першим сюди приїхав мій тато. Сам, оскільки він був політично залучений, в Чечні було небезпечно. Потім приїхав я з братом, наступною була мама і решта моїх братів та сестер.
В Чечні триває війна, це тривале протистояння. Конфлікт з Росією триває протягом сотні років. Після розпаду Радянського Союзу, Чечня як і інші країни радянського складу, також захотіла незалежності. Росія відмовила.
Деякі країни, такі як Казахстан і Узбекистан отримали незалежність. Чечня не отримала, тому що у неї багато природних ресурсів. З цієї самої причини одні війни закінчувались, інші починались. У 1996 році ми отримали незалежність, а росіян вигнали. У 2000 році, в основному завдяки пропаганді, Путін розпочав чергову війну. Ситуація було дуже схожа до тієї, що зараз відбувається в Україні. Різниця полягає в тому, що чеченцям ніхто не хотів допомагати. Цю війну назвали найкривавішою з часів Другої світової війни.
У тебе ще є сім’я в Чечні?
Мої бабуся та дідусь з боку батька досі живуть в Чечні і на щастя вони можуть нас відвідувати. На жаль тільки вони можуть приїжджати до Норвегії. Моїм тіткам, дядькам і двоюрідним братам та сестрам в’їзд заборонено. Я також не можу приїхати в Чечню. Ми отримали прихисток, про який для нас старався наш тато, і це означає що ми не можемо їхати до Росії. Через політику приїзд до Чечні може становити загрозу нашому життю.
Тобі було 9 років як ти переїхав до Норвегії. Пам‘ятаєш які у тебе були ігри на батьківщині, коли ти був дитиною?
У мене не було як такого дитинства, як у багатьох інших людей. Я народився в 1997 році, а в 2000 році було 4 роки після закінчення війни і здобуття незалежності. Коли я підростав, я ходив з мамою за руку, долаючи багато кілометрів, шукаючи свого тата. Бачив танки з росіянами. Я виріс під час війни.
У мене був мабуть один друг, імені якого я не пам‘ятаю. У мене не було можливості гратися з іншими дітьми. Я не ходив в садок. Коли я почав ходити до школи, то пішов відразу у 3 клас, а до того я вчився тільки вдома. Часу на хвилини дитячої безтурботності не було, бо я був найстаршим у сім’ї, а батько був політично активним, брав участь у війні. Тому моє дитинство почалось лише тоді, коли я приїхав до Норвегії.
Що було найбільшою проблемою пов’язаною з приїздом до Норвегії ?
Я б сказав, що найбільшою проблемою було відсутність родини навколо мене.
Мова була проблемою в дитинстві. Як іммігрант я не стикався з расизмом. У мене таке враження, що булінг починається на більш пізньому етапі – в підлітковому віці, в останніх класах початкової школи або тільки в середній школі. Однак, враховуючи те, що мене звуть Іслам і я на той час не розмовляв норвезькою, підростаючи я знайшов друзів і створив власну компанію. З часом, коли я вивчив мову, я був інтегрований у суспільство. Тому я вважаю, що дітям у Норвегії трохи легше рости, ніж тим хто приїхав сюди у дорослому віці.
Мова є основою. Важко інтегруватися в норвезьке суспільство, якщо ти його не знаєш. Велике значення має як і чи ви взагалі берете участь у суспільному житті. Мій тато пережив війну, а мама доглядала за дітьми, тому у них не було часу брати участь у шкільних заняттях чи подорожувати. У них були свої проблеми – я їх розумію і не звинувачую.
Ти займався спортом?
Чи була ця сфера для тебе важливою для інтеграції ?
Я завжди ходив на різні тренування. Я вважаю, що спорт важливий для розвитку самоконтролю. Це стосується більшості людей, які займаються бойовими мистецтвами. Вони спокійніші в спілкуванні, тому що вміють себе захистити.
Однак немає нічого сильнішого за спілкування.
Дуже важливо спілкуватися з людьми. Так само важливо бути шанобливим і ввічливим, щоб прийняти і поважати той факт, що інша людина відрізняється від вас. Також потрібно уникати агресії, незалежно від ситуації.
Чи є щось, що тобі особливо подобається в Норвегії ?
Коли я був маленьким, я був щасливий, що моя сім’я була поряд.
Сьогодні я ціную те, що в Норвегії можна говорити те, що думаєш. Ви маєте право захищати те, у що вірите, не боячись наслідків. З психологічної точки зору цілком природно, що інколи ми намагаємося зберегти свою думку при собі, обмежити її чи пристосувати до інших. Ми повинні відчувати себе причетними до певної групи. Я думаю, що це правильно.
Ти той тип людини, який пристосовується ?
У деяких випадках так, особливо якщо мова йде про літніх людей. Я виріс у культурі поваги до старших. Моя мама навчила мене, що повага приходить зсередини і засвоюється з дитинства. Отже, якщо ви ввічлива людина, це приходить автоматично. Я знаю, що Бог бачить мене. Я віруючий, мусульманин, і все, що я роблю, бачить Бог. Хоча що стосується політики, я також можу бути впертим.
Чим ти найбільше пишаєшся ?
Я радий, що у мене хороші стосунки з родиною. Я вдячний за те, чого мене навчили батьки. Моя мати прищепила мені спокій і чесність, а тато навчив мене бути чоловіком, справлятися зі складними ситуаціями, дивитися критичним, а часом і трохи скептичним поглядом і бачити можливості.
Перш за все, я радий, що я віруюча людина. Я також дуже вдячний, що Норвегія нас так добре прийняла. Я можу зберегти свої цінності, Норвегія дає мені таку можливість. Проте виклики є всюди. Тут якщо ти сам щось не зробиш, за тебе
цього ніхто не зробить. Ви повинні бути відповідальними за те, що ви робите, наприклад, коли працюєте з неурядовими організаціями. Я кажу багатьом людям, яких тут зустрічаю, що їм не допоможе сидіти вдома й чекати, поки хтось прийде і скаже: «Ходи». Це так не працює. Ти сам маєш вийти, розповісти людям, хто ти, які цінності представляєш і що тебе хвилює. Тільки тоді люди будуть хотіти вас слухати і враховувати вашу думку.
Як це бути мусульманином у Норвегії ? З якими викликами ти стикаєшся ?
Проблема може полягати в тому, що нам потрібно молитися 5 разів на день, але у нас немає місця або розуміння з боку оточуючих. Це також може бути викликом адаптувати їжу до наших принципів і цінностей як мусульман, а також адаптуватися до суспільства, яке не розуміє ваших стосунків з Богом.
Що ти думаєш про спалення Корану, яке також відбулося в Норвегії ?
Ви повинні знати, хто ви і як користуватися свободою слова. Дуже важливо дбати про свободу слова, але це не означає, що ви можете говорити іншій людині що завгодно і як завгодно. Ми люди, ми можемо спілкуватися зрозуміло та ввічливо.
Коли хтось використовує свободу слова для переслідування іншої культури чи іншої людини, це може розділити людей. Спалення Корану створює такий поділ. Люди вважають, що це свобода слова. Це може бути правдою, але це, безперечно, розділяє людей. Коли ви бачите на сцені норвежця, який спалює Коран перед вами, це пригнічує вашу ідентичність і провокує багатьох мусульман. Сьогодні суспільство очікує, що я визнаю, що існує кілька різних статей. То чому ж тоді мою релігію не можна поважати? Чому не можна прийняти те, ким я є, якщо це стосується не моєї статі, а моєї релігії? Я мусульманин і родом з Чечні. Я хороший норвезький громадянин. Я молюся 5 разів на день і дотримуюсь посту під час Рамадану. Якщо люди приймають те, ким я є, то для мене не проблема прийняти те, ким є вони.
Як практикуючий мусульманин, які ти бачиш найбільші проблеми, пов’язані зі сповідуванням ісламу в Норвегії чи в Європі загалом ?
У багатьох випадках важко знайти розуміння для молитви, яка відбувається п’ять разів на день. Я також відчуваю, що багато цінностей, які ми засвоїли з дитинства, зникають. Повага до Бога була відсторонена. Релігія – це добре, але Бога потрібно відкинути. Для мене є Бог, який все це створив. Для мене це правильно, тому що одного разу мені доведеться відповісти за все, що я зробив. Тому зараз я роблю щось добре для людей.
Якщо ми подивимося на Францію, де жінкам заборонили носити хіджаб у школах, то це сумне видовище. Дівчата одягають хіджаб по дорозі до школи і знімають його, коли заходять на подвір’я школи. Чому це було введено? Якщо вони хочуть носити хіджаб, чому хтось їм заважає? У Крістіансанді існують антимусульманські групи. Я був свідком ситуації, коли одна з представниць цієї групи розмовляла з двома молодими мусульманками. Вона сказала: «Я знаю, що вас змушують носити хіджаб». Дівчата це заперечували, мовляв, самі вирішили. «Ні, ні, я знаю, що ви змушені це зробити. Ми вам допоможемо», – відповіла жінка.
То де ця толерантність і повага до інших людей? Якщо мусульманки хочуть носити хіджаб, потрібно лише це прийняти. Ми дозволяємо іншим носити пірсинг, носити темний макіяж, і все дозволено і прийнятно. Але коли мова заходить про іслам, деякі люди кажуть: «Я знаю, що вам потрібна допомога». Я розумію, що є люди, які змушені це робити, але ми не повинні цим обтяжувати всіх мусульман. Багато дівчат вибирають цей шлях, тому що вони дотримуються своєї релігії.
Що для тебе означає слово «інтеграція»? Як ти її сприймаєш і як на твою думку відбувається інтеграція ?
Інтеграція означає, що якщо я адаптуюся до вашої культури та ваших цінностей, я очікую, що ви адаптуєтесь до моєї культури та моїх цінностей. Справа не в тому, що ти повинен бути чеченцем або молитись 5 разів на день. Справа в тому, щоб ви поважали те, що я це роблю, і поважали те, що інша людина може відрізнятися від вас. Отже, слово «інтеграція» означає взаємний обмін цінностями, культурою та традиціями.
Все працює в обох напрямках, включаючи повагу і толерантність.
Те саме стосується інтеграції.
Коли ми приїжджаємо до Норвегії, ми часто чуємо: «Ви повинні інтегруватися». Для більшості людей інтеграція означає, що ви повинні бути більш норвежцями. Але ми не говоримо про асиміляцію. Ця асиміляція означає, що я повинен бути норвежцем, але я повинен залишити все, що є моїм, щоб стати 100% норвежцем. Багато молодих людей сьогодні борються з міжкультурними труднощами, тому що сім’я має одні цінності, друзі – інші, і ви не знаєте, як адаптуватися. І це відбувається через те, що люди не сприймають вас.
До чого може призвести це несприйняття?
Коли ми дивимося на злочинність у Крістіансанді, дуже важливим є те, як приймають шукачів притулку. Ви не бачите українців, які тиняються містом і стають злочинцями, тому що вони мають Netflix українською мовою, відразу починають навчання у школі, мають доступ до курсів і отримують гроші. Їх зустрічають так, ніби вони норвежці. Коли я приїхав до Норвегії, я ходив до школи в центр для біженців, як і багато моїх друзів. Ми виросли в Крістіансанді без грошей з дитинства. Ви бачите своїх друзів у соціальних мережах у фірмовому одязі, але ви не можете собі цього дозволити. Ви бачите знаменитостей, які мають багато грошей і веселяться. Ви б теж цього хотіли. Кожен цього хоче.
Молоді люди часто стикаються з проблемами на роботі та проблемами в школі. Якщо їх не сприймають у суспільстві такими, якими вони є насправді, їх прийме хтось інший. Той, хто погано розмовляє норвезькою, не має школи чи роботи, і хтось, наприклад, продає наркотики. Легше залучити людей з тієї ж країни, які також мають однакові проблеми. Це починається з того, що молодим людям потрібні гроші. Починається з невеликих сум. І як тільки вони потрапляють у це середовище, у них немає виходу. Вони відчувають, що навіть якщо вони підуть, їх ніхто не прийме. Вони в пастці.
Як політик я хочу допомагати дітям і молоді, допомагати їм робити правильний вибір.
Ти коли-небудь стикався з расизмом або дискримінацією?
Що стосується моєї релігії та культури, то ні. Були дрібні інциденти, але я добре вмію спілкуватися з людьми. Коли хтось говорить мені щось неприємне, я посміхаюся. Але я знаю, що є й інші люди, які пережили багато поганого, і я дбаю про те, щоб покращити ситуацію.
Як жінки навколо вас пристосовуються до європейської культури та місцевих стандартів, які настільки відрізняються від тих у їхніх рідних країнах? Позиція жінки в Європі дуже відрізняється від позиції жінки у вашій культурі, чи не так?
Жінки займають дуже високе становище в ісламі, але люди цього не бачать. У нашій релігії чоловіки мають більше обов’язків, ніж жінки.
У моєї мами найбільші проблеми зі спілкуванням. Вона відвідувала кілька курсів, але погано володіє норвезькою. Вона багато разів зазнавала расизму та дискримінації за те, ким вона є і що вона робить.
Як ти думаєш, звідки ця дискримінація?
Це брак знань і прийняття того, що люди можуть і відрізняються один від одного. Звідси виникає бажання провокувати.
Чи бачиш ти можливість вжити заходів проти дискримінації? Як?
Я завжди посміхаюся. Я кілька разів брав участь у конфлікті з усмішкою на обличчі. Посмішка може приносити радість, так і дратувати. Вам не потрібно нічого більше, ніж посмішка.
Ми також повинні показати, хто ми є. Якщо я залишуся вдома, ніхто не дізнається, що означає моя релігія. Люди не знають, хто я, і тоді ненависть до мусульман може посилюватись. ЗМІ часто малюють мусульман у негативному світлі, незважаючи ні на що. Я, як мусульманин, маю обов’язок висловитися. Хтось може зі мною не погодитися. Але якщо я не покажу, хто я і що для мене важливо, мене ніхто не слухатиме.
Як ти вважаєш, що найважливіше може зробити суспільство для сприяння ефективній інтеграції людей з різних країн?
Залучення громадян є ключовим. Дозволити мусульманам брати участь у прийнятті рішень щодо їхніх справ. Тому якщо ви збираєтеся вирішувати про мусульман, запросіть їх і вислухайте їхню думку.
Тоді можна починати діяти. Деякі люди в Норвегії хочуть заборонити дівчатам носити хіджаб у школі протягом перших десяти років навчання. Чому одні люди хочуть пригнічувати інших і стерти їхні релігійні цінності? Чому ми не можемо сказати, що повинні заборонити говорити про ЛГБТК+ (прайд) до десятого класу?
Що б ти сказав людям, які клеймлять тебе і тих, хто погано ставиться до інших через їхню віру чи походження?
Відкрийте очі і подивіться трохи ширше. Ми не можемо бути однаковими. Давайте слухати один одного, не робити поспішних висновків.
Як би ти закінчив речення:
Я є …
…мусульманин. Я мусульманин, і багато людей неправильно витлумачать це, в основному через брак знань. Мусульманин – це людина, яка допомагає іншим, ввічлива і поважає інших людей. Цьому насправді вчить Іслам – щирій любові один до одного. Проте те, про що повідомляли ЗМІ за останні 20-30 років, значно підірвало статус мусульман.
Тому я б сказав, що я хороший мусульманин. Це тому, що я знаю, як правильно говорити про свою релігію – так, щоб люди зрозуміли, що це означає. Але мене також звуть Іслам, тому я можу сказати, що я Ісламом.
Ця стаття була написана в рамках проекту Bufdir: “Протидія расизму, дискримінації та мові ворожнечі 2023